| |
РОЛЬ НАРУШЕНИЙ ОБМЕНА АМИНОКИСЛОТ ПРИ АТОПИЧЕСКОМ ДЕРМАТИТЕ И СОЕДИНИТЕЛЬНО-ТКАННОЙ ДИСПЛАЗИИ У ДЕТЕЙ, ПРЕБЫВАЮЩИХ В ЗАКРЫТОМ ДЕТСКОМ УЧРЕЖДЕНИИ
В.К.Шмулич , Е.В.Чистилина, Л.Г.Пивоварова
Харьковский государственный медицинский университет, г. Харьков, Украина
Наследственные нарушения обмена веществ – метаболические болезни пре¬дставляют собой патологию, имеющую большое разнообразие клинических проявлений.
Задачей данного исследования явилось изучение аминокислотного состава крови детей, страдающих атопическим дерматитом и соединительно-тканной дисплазией с целью выявления биохимического профиля, на фоне которого развивается то или иное заболевание. Под нашим наблюдением находилось 72 ребенка в возрасте от 4-х месяцев до 3-х лет. У подавляющего большинства детей отмечена задержка темпов психомоторного и речевого развития, в том числе, вследствие гипоксически-ишемического поражения ЦНС; у 54 детей зарегистрирована сое¬динительно-тканная дисплазия (СТД), из них у 45 диспластическая кардиопатия, у 23 детей диагностирован атопический дерматит (АД). С целью установления причин указанных нарушений методом тонкослойной хроматографии (ТСХ) был изучен аминокислотный состав крови детей.
Анализ полученных результатов свидетельствует о повышении уровня аминокислот: при АД содержание аланина повышено у 7,0%±0,02; валина у 5,0%±0,08; пролина у 14,0%±0,06; триптофана - 48,0%±0,03; глицина – 12,0%±0,04; серина – 3,0%±0,03; лизина - 5,0%±0,04; гистидина 5,0%±0,01; при СТД уровень аланина повышен у 4,0%±0,02; валина – 2,0%±0,04; пролина – 39,0%±0,01; триптофана – 1,0%±0,01; глицина 25,0%±0,05; серина 2,0%±0,03; лизина – 24,0%±0,07; гистидина – 2,0%±0,06.
Следовательно, изучение метаболизма аминокислот при СТД свидетельствует о заметном повышении содержания пролина, глицина, лизина, что ведет к нарушению формирования соединительной ткани – СТД. При АД более закономерно и постоянно наблюдалось повышение уровня триптофана, что свидетельствует о нарушении его биохимических преобразований. По - видимому стойкие, рецидивирующие кожные изменения, несмотря на диетическую коррекцию и медикаментозную терапию в данной группе детей могут быть объяснены нарушением обмена аминокислот , в частности триптофана. |
|
|
| |
ІМУННИЙ СТАТУС ДІТЕЙ, СЕНСИБІЛІЗОВАНИХ ДО ПИЛКУ СМІТНИКОВИХ ТРАВ, В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ІНТЕНСИВНОСТІ ПОЛЕНОВОЇ НАВАНТАЖЕНОСТІ
Бессікало Т.Г., Недельська С.М., Давидова А.Г., Таврог М.Л., Боєва Т.В.
Запорізький державний медичний університет
Полінози – алергічні захворювання, зумовлені сенсибілізацією до пилку рослин. Хоч вони можуть виникати у будь-якому віці, зазвичай захворювання починається в дитинстві або юнацтві [4, 9]. Деякі дослідники стверджують, що поліноз поширений серед дитячого населення у 10% [4]. Захворювання схильне до персистенції, тяжкість симптоматики може змінюватися із року в рік залежно від кількості пилку і тривалості його впливу під час періодів полінації [1].
Представники Ambrosieae – найпоширеніший чинник полінозів у нашому регіоні, де ростуть три види її. Зерна пилку досить великі, розміри їх коливаються від 16 до 25 мкм у діаметрі в залежності від виду. Один кущик амброзії виділяє за добу до 1 млн. зерняток високо алергенного пилку.
Патогенетичну основу полінозів становлять IgE-опосередковані алергічні реакції. Полінози являються класичним прикладом атопічних захворювань, для яких характерна наявність гіперпродукції загального і специфічного IgE в наслідок активації Th2-лімфоцитів. Збільшення рівня загального IgE у сироватці крові спостерігається у 96,1% хворих на полінози дітей [3, 4].
В умовах погіршення якості життя у зв’язку із значним забрудненням повітряного басейну нашого регіону, зловживанням шкідливими звичками населення, на тлі незадовільних соціально-економічних умов у країні взагалі і у м. Запоріжжі зокрема, проблема полінозів стала ще актуальнішою. В цих екологічно несприятливих умовах з високим рівнем забруднення відмічається суттєве підвищення захворюваності на полінози та інші алергійні захворювання. Це, поряд з усім, пов’язано з формуванням значних імунних порушень із погіршенням імунологічних показників, тобто все частіше поряд із симптомами основного захворювання у хворих спостерігаються ознаки функціональної недостатності імунної системи [2, 7].
Тому метою нашого дослідження було виявити стан імунної системи дітей, хворих на полінози із сенсибілізацією до смітникових трав в залежності від інтенсивності поленової навантаженості для визначення тактики лікування цих станів, необхідності їх імунореабілітації.
Матеріали та методи дослідження. В ході виконання роботи для досягнення зазначеної мети нами вивчались рівні концентрації IgE 76 хворих, імунограми та лейкоформула 50 хворих на поліноз дітей, що мали сенсибілізацію до пилку смітникових трав (амброзія, лобода, полин, циклохена), віком від 3 до 15 років, на тлі масової полінації цих рослин (липень - жовтень) та у грудні – березні, коли навантаженість пилком відсутня. Хворі діти були поділені на три групи у залежності від тяжкості перебігу полінозу. Серед обстежених хворих на поліноз дітей 54% становили дівчатка, 46% - хлопчики. Групу контролю становили 11 відносно здорових дітей. Групи хворих та здорові були рандомізовані за статтю та віком. Визначення стану імунологічної реактивності проводили за показниками CD-типування лімфоцитів периферійної крові імунохімічним методом, основних класів імуноглобулінів – методом радіальної імунодифузії за Манчині, рівень загального IgE –імуноферментним методом. Забір крові проводили з ліктьової вени вранці натщесерце і з капілярів пальця руки.
Статистична обробка отриманих результатів проводилася з використанням критерію Стьюдента. Достовірність розбіжностей вважалася встановленою при р<0,05.
Результати дослідження та їх обговорення. Аналіз отриманих результатів за загально прийнятою методикою Фішера та Стьюдента показав, що в порівнянні з показниками групи контролю, у хворих на поліноз дітей середній рівень лімфоцитів був вищим у період полінації, ніж у зимовий період (відповідно 4,8 та 3,2 Г/л, р<0,05). У період полінації відносний лімфоцитоз спостерігався у 52% хворих дітей, у них мало місце підвищення як Т-, так і В-популяцій лімфоцитів. У 18% хворих відносний лімфоцитоз зберігався і в періоді відсутності пилкової навантаженості, але переважно за рахунок В-популяцій лімфоцитів.
У період полінації імунограми без суттєвих відхилень мали лише діти з легким перебігом полінозу (12 дітей), у 16 (32%) відмічалися значні зміни (всі діти з тяжким та 60% із середньо важким перебігом захворювання): поряд із відносним лфімфоцитозом мало місце зниження імунорегуляторного індексу в середньому на 0,2 одиниці (у 10 хворих), підвищення IgG (в середньому 11,6 мг/мл при показниках групи контролю 8,5 мг/мл, р<0,05). Ці зміни мали кореляцію з підвищенням рівня еозинофілів у периферійній крові у хворих дітей, який становив від 6 до 15%, при середньому 4% у групі контролю. Зниження імунорегуляторного індексу спостерігалося за рахунок підвищення CD8-субпопуляцій Т-лімфоцитів. У 12% хворих дітей (у 76% з тяжким перебігом полінозу) імунорегуляторний індекс був підвищений в середньому на 0,3 одиниці (р<0,05) у порівнянні з показниками групи контролю (р<0,05). В період полінації також наявне значне збільшення вмісту IgE у сироватці крові (у 75% в 4 рази і більше), порівняно з групою контролю (58 МО/мл). У міжсезоння, в період від листопаду до березня, концентрація реагінів знижувалася, але все рівно не сягала показників групи контролю (збільшений у 1,7 раза, порівняно з контролем). А показники імунограм хворих дітей у цей період були значно кращими. Так, імунограми без суттєвих відхилень від показників групи контролю мали 30 дітей (60%) (всі діти з легким та 40% із середньо важким перебігом полінозу). 8 дітей (29,5% із середньо важким перебігом захворювання) мали зміни в Т-клітинній ланці імунітету зі зниженням імунорегуляторного індексу в середньому на 0,15 одиниць у порівнянні з показниками групи контролю. Тільки у 5 пацієнтів (10% від усіх дітей або 38% від групи з тяжким перебігом) спостерігалися значні зміни показників імунного статусу: підвищення CD3, CD4, CD8-лімфоцитів та CD19. Але на відміну від періоду інтенсивної полінації виявлено зниження рівнів імуноглобулінів класів М і G (в середньому на 0,14 мг/мл від нижньої межі показників групи контролю). У 12 дітей (24%) мало місце підвищення рівню імуноглобуліну G до 11,4 мг/мл (р<0,05) при показниках групи контролю 9,5 мг/мл (р<0,05).
Але разом із підвищенням IgG, яке деякі автори пов’язують з тим фактом, що антитіла до антигену амброзії відносяться до цього ж класу Ig, у них відмічалося підвищення IgМ (1,35 при показниках контролю до 1,07) на тлі мінімальних змін показників Т- та В-клітинного імунітету, які проявлялися у лімфоцитозі за рахунок CD4 та CD19- лімфоцитів лише у 7 дітей.
Універсальним методом оцінки імунних порушень є формула визначення показника «кількість лімфоцитів» (Земсков А.М., 1997): (показник хворого/показник, прийнятий за норму) - 1*100. Вважають, що якщо знайдене число має знак (+), це свідчить про гіперфункцію імунної системи, яка проявляється алергією, а значення показника свідчить про ступінь алергійної реакції. Ми обчислили показник «кількість лімфоцитів» у дітей в період полінації та поза ним. У першому випадку він склав 0,6±0,02 (р<0,05), а в другому – 0,1±0,02 (р<0,05), у порівнянні з – 0,3±0,2 (р<0,05) групи контролю, що свідчить про значну інтенсивність поленового навантаження в період цвітіння смітникових трав.
Висновки: полінози у дітей супроводжуються дисбалансом субпопуляційного складу Т-лімфоцитів, переважно зі зниженням імунорегуляторного індексу, підвищенням рівня В-лімфоцитів, дисімуноглобулінемією за класами Е та М. Ці зміни більш виражені у період полінації чинниково-значущих рослин та при середньо тяжкому та тяжкому перебігу полінозів. У дітей із тяжким перебігом захворювання суттєвих змін показників імунного статусу у бік нормалізації не відбувається навіть при зменшенні поленової навантаженності, що дає підставу говорити про більш стійкі зміни імунного статусу при тяжкому перебігу полінозів.
Подальші перспективи: на основі виявлених змін імунологічних показників розробити способи лікування та профілактики загострень полінозів.
|
|
|
| |
КРИТИЧНІ ПЕРІОДИ ПОЧАТКУ АКТИВНОГО ТЮТЮНОПАЛІННЯ СЕРЕД ДІТЕЙ
Башкірова Н.С., Дігтяр С.П.
Дніпропетровська державна медична академія, дитяча міська клінічна лікарня №2, м.Дніпропетровськ, Україна
Статистика свідчить, що розповсюдженість тютюнопаління в різних регіонах земної кулі дуже нагадує розвиток інфекційної епідемії. Останнім часом зареєстровано збільшення числа курців серед людей молодого віку та підлітків. Тому, доречними виглядають зусилля спрямовані на профілактику дитячого тютюнопаління. Для розробки більш ефективних антинікотинових програм необхідно добре уявляти причини, що спонукають дітей палити, розуміти особливості відношення підлітка до цієї шкідливої звички та уявляти яке місце вона займає у системі цінностей підлітка.
Метою нашого дослідження стало вивчення періодів початку тютюнопаління серед школярів та основних факторів, що йому сприяють.
У 2004 році нами було проведено анкетне опитування школярів 5-11 класів шести шкіл міста Дніпропетровська з паралельним анкетування їх батьків. В анонімному опитуванні прийняли участь 2202 школяра віком від 10 до 17 років та їх батьки.
За нашими даними перші спроби активного тютюнопаління діти роблять у віці 12-13 років. Фактори, що спонукають закурити першу цигарку у хлопців та дівчат, дещо різні. У хлопців – це наслідування дорослих, батьків, а у дівчат наслідування „кумирів”. Для хлопців критичним періодом є вік 13-14 років основною причиною виступає бажання виглядати дорослими, спробувати щось нове, таке що раніше „у дитинстві” було заборонено. У дівчат критичними є вік 15-16 та 16-17 років. Головною причиною можна визнати „паління за компанію”, бажання виглядати „круто”. Існує критичний період, який є характерним як для дівчат так і для хлопців – це вік 14-15 років. В цей період діти зазначають однакові причини, що спонукають до початку активного тютюнопаління, а саме „паління за компанію” та бажання виглядати „круто”.
Ми спробували зрозуміти основні причини, що спонукають дітей почати активно палити. Наприклад, таку як паління „за компанію”, яку назвали 33,6% хлопців та 41,9% дівчат, пояснити можна виникненням „відчуття стада”, яке у підлітків розвинуто, через нестачу почуття самодостатності; побоюваннями втратити свою компанію чи бути невизнаним у своїй групі, де більшість курці; бажанням бути, як усі, щоб не стати „білою вороною”. Причину початку активного тютюнопаління, на яку вказали 46% дівчат та 20% хлопців, яка була обумовлена бажанням виглядати „круто”, тобто самоствердження, можна пов’язати з прагненням бути схожим на дорослих чи на героїв улюблених фільмів, де майже всі палять, завоювати авторитет у молодших школярів.
Таким чином, проведений нами аналіз показників показав, що існуючі антинікотинові програми повинні впроваджуватись до сьомого - восьмого класу (вік 12-13 років) та ймовірно ще у початковій школі. Розроблятися враховуючи фактори і причини, що спонукають закурити першу цигарку.
|
|
|
| |
АЛЛЕРГОДЕРМАТОЗЫ У БОЛЬНЫХ БРОНХИАЛЬНОЙ АСТМОЙ В РАЗЛИЧНЫХ ВОЗРАСТНЫХ ПЕРИОДАХ
О.З.Басиева, С.М.Ясинецкая
Северо-Осетинская государственная медицинская академия МЗ РФ, г.Владикавказ. Управление санаториями, г.Ялта
Сочетание различных видов аллергопатологии является одной наиболее актуальных проблем здравоохранения в связи с повсеместным увеличением числа больных, страдающих как респираторной, так и кожной аллергией. Нами обследовано 68 пациентов в возрасте от 9 до 45 лет с атопической (АБА) и инфекционно-зависимой (ИБА) бронхиальной астмой (БА), также имеющих различные проявления аллергодерматоза (АлД). Все больные этой группы поступили в стационар в фазе выраженного обострения болезни со среднетяжелой и тяжелой степенью течения БА (ступень III и IV). Стаж заболевания составлял от 6 мес до 23 лет. Всем пациентам, помимо стандартных методов обследования проводились фибробронхоскопия, пневмотахометрия с фармакологическими пробами, изучался иммунный статус, а по достижении ремиссии на амбулаторном этапе выполнялись кожные аллерготесты. В результате исследований установлено три клинических варианта течения болезни. Первый – обострение БА и ремиссия АлД. Второй – обострение АлД и относительная ремиссия БА и третий – синхронное обострение БА и АлД. Исходя из выявленной структуры аллергопатологии выделены две возрастные группы: I группа – 23 пациента детского и подросткового возраста (9-16 лет) с АБА и атопическим дерматитом (АтД). Мальчики составили большинство из них – 16 чел.; II группа – 45 пациентов в возрасте от 17 до 44 лет с АБА, ИЗБА и различными АлД. Среди них женщин было 33 чел.
В I группе АтД характеризовался преимущественно экзематозными проявлениями, чаще локального характера. Распространенные формы отмечены только в 5 случаях. Бронхообструктивный синдром в этой группе был обусловлен дискринией и отеком слизистой бронхов. Бронхолитические тесты оказались положительными (прирост ПОС, ОФВ1 >15%) у 68,3% больных. Уровень общего IgE составил в среднем 393,7±113,8 МЕ/л. Этиологически значимыми были пищевые, клещевые, пыльцевые, эпидермальные аллергены. Наиболее тяжелый контингент составили 6 больных в возрасте 10-13 лет с синхронным обострением БА и АтД (установленными триггерами обострения были вирусная инфекция, длительная экспозиция этиоаллергена, стресс). Показатели общего IgE были наивысшими – 458,6±116,1 МЕ/л. У таких больных заболевание характеризовалось наличием поливалентной аллергии, быстрым расширением спектра этиоаллергенов, непрерывно рецидивирующим, резистентным к терапии течением болезни. В этих случаях полной ремиссии достичь не удалось. Четверо больных были гормонозависимыми.
Во II группе больных установлены пруригинозная (5 чел.) и дисгидротическая формы (8 чел.) истинной экземы, хроническая рецидивирующая крапивница (5 чел.), холодовая крапивница (2 чел.), фотоаллергический (7 чел.) и контактный (19) дерматиты. У 2 больных отмечена вторичная кожная инфекция. В 14 случаях анамнестически установлено наличие АтД в детском возрасте, который предшествовал формированию БА. Гормонозависимость была установлена в 12 случаях. Сравнительно с I группой больных отмечено расширение спектра этиоаллергенов: клещевые, пыльцевые, эпидермальные, пищевые, грибковые аллергены, лекарственные средства, бытовая химия, латекс. Бронхиальная обструкция у обследуемых характеризовалась преимущественно спазмом гладких мышц, дискринией и склеротическими процессами в стенке бронхов. В 22 случаях установлено наличие эндобронхитов. Бронхолитические тесты были положительными только в 42,3%. Уровень общего IgE был несколько ниже, чем в I группе – 271,684,2 МЕ/л.
В программу лечения больных обеих групп, помимо базисной терапии БА и АлД, включались элиминационные, санитарно-гигиенические мероприятия, санация очагов хронической инфекции, иммунокоррекция. Больные проходили обучение в «Астма-аллергошколе». Всем пациентам рекомендовалось санаторно-климатическое лечение в условиях Кисловодска и ЮБК. Направление таких больных в климатические зоны влажных субтропиков считаем небезопасным.
|
|
|
| |
ОСОБЕННОСТИ БРОНХИАЛЬНОЙ АСТМЫ, ПРОИСТЕКАЮЩЕЙ ИЗ ДЕТСКОГО И ПОДРОСТКОВОГО ВОЗРАСТА
З.Г.Басиев, О.З.Басиева, З.В.Сабанова
Северо-Осетинская государственная медицинская академия МЗ РФ, г.Владикавказ
Нередко в пульмонологические отделения госпитализируются больные бронхиальной астмой (БА), первые проявления которой возникают в детском и подростковом возрастах. Целью исследования было определение особенностей таких форм БА. Для этого произведена выборка меддокументации двух последних лет. Анализ проведен среди 112 больных БА в возрасте 16-58 лет. Мужчин было 69%, женщин – 31% с длительностью заболевания от 2 до 27 лет. В возрасте до 2 лет БА впервые проявилась у 8 больных, в возрасте 3-12 лет - у 66 и 13-16 лет - у 38 больных Генетически обусловленной БА оказалась у 39% больных. Установлена ответственность таких видов аллергенов, как пищевые и эпидермальные, домашняя и библиотечная пыль, пыльцевые и др. Более 17% обследованных указывали на провоцирующую роль вирусной инфекции. Все больные периодически получали лечение в стационарах, в амбулаторно-поликлинических и санаторных условиях. В период поллинации часть больных меняла климатическую зону. Все больные были обследованы по единой программе. Атопическая БА (АБА) была установлена у 70%, инфекционно-зависимая (ИБА) – у 30% больных. Тяжелая БА была диагностирована у 39 (35%), среднетяжелая – у 68 (61%) и легкая персистирующая у 5 (4%) больных. Гормонозависимость различной продолжительности имелась в 24 случаях (21,4%), причем при ИБА в два раза чаще, чем при АБА. В астматическом состоянии в клинику поступило 12 больных (11%). Характерным для анализируемой группы больных было наличие сопутствующей, нередко полиорганной патологии. Среди наиболее значимых оказались болезни верхних дыхательных путей.
Все больные обследовались квалифицированным оториноларингологом. Аллергический ринит (сезонный, круглогодичный) был установлен у 45%, гаймориты – у 16%, гипертрофический ринит – у 12%, хронический тонзиллит, - у 9%, полипоз носовых ходов – у 9% и др. Часто выявлялись обструкция и нарушения носового дыхания за счет выраженного искривления носовой перегородки (33%), требовавшего активной коррекции. ЛОР-патология отсутствовала только в 8% случаев. У большинства больных осуществлялся активный контроль БА. Однако анализ показал, что эта система нарушается при переходах из возрастных групп, особенно на послеподростковом этапе.
В клинике адекватно состоянию больных проводилась целенаправленная патогенетическая и вспомогательная терапия, согласно рекомендациям Международного Консенсуса. Проводилось также обучение больных в «Астма-щколе», вырабатывались тактические рекомендации для поликлинических врачей. В результате значительное улучшение и улучшение было достигнуто у 89%, у остальных больных по разным причинам отмечена относительная стабилизация БА. |
|
|
| |
БРОНХИАЛЬНАЯ АСТМА В ГРУППЕ
ЧАСТО БОЛЕЮЩИХ ДЕТЕЙ
И.В.Руденко, Ю.В.Брежнева
Луганский государственный медицинский университет,
Областная детская клиническая больница, Луганск, Украина
В практике врача-аллерголога и иммунолога довольно типичной является ситуация, когда определенному проценту детей, относящихся к группе ЧБД и наблюдающихся педиатром и иммунологом , выставляется диагноз бронхиальной астмы.
Эти дети попадают на прием к аллергологу значительно позже манифестации заболевания (чаще всего через 1-2 года) в силу различных причин. Иногда родители больного ребенка не хотят слышать «страшный» диагноз и просят лечить «сниженный иммунитет», утверждая, что одышка и приступообразный кашель возникают из-за простуды.
Эти дети получают частое и неэффективное лечение антибиотиками, растительными адаптогенами , пищевыми добавками, в результате чего тяжесть течения бронхиальной астмы увеличивается, требуется базисная терапия ингаляционными ГКС. Необходимо применение скринирующих методов аллергодиагностики ( IgЕ общий и специфические), спирографии, пневмотахометрии в группе часто и длительно болеющих детей, что поможет участковому педиатру поставить верный диагноз и назначить соответствующее лечение.
Применение всех оздоровительных мероприятий будет полезным и эффективным только после проведения базисной терапии бронхиальной астмы и выведении больного ребенка в ремиссию.
|
|
|
| |
К ВОПРОСУ О ФАКТОРАХ РИСКА БРОНХИАЛЬНОЙ АСТМЫ У ДЕТЕЙ
С.С. Острополец
Донецкий государственный медицинский университет им. М. Горького, Донецк
Сохраняющаяся тенденция к росту частоты и тяжести бронхиальной астмы (БА) у детей диктует необходимость совершенствования ее профилактики. В реализации последнего существенное значение имеет выявление факторов риска БА и возможное предотвращение их действия.
Собственные наблюдения (свыше 500 детей больных БА) и данные литературы позволили выделить следующие факторы риска ее возникновения у детей:
- Отягощенная наследственность. При двусторонней отягощенной наследственности аллергические явления возникают у ребенка уже в первые месяцы жизни
- Патологическое течение беременности.
- Ранний перевод ребенка на смешанное или искусственное вскармливание.
- Частые респираторные заболевания с рано возникающим обструктивным синдромом.
- Наличие поливалентной сенсибилизации.
- Рано возникающий, часто рецидивирующий аллергический ринит (аллергический риносинусит) с выраженной наклонностью к затяжному течению и рефрактерностью к проводимой терапии.
- Патология центральной нервной системы перинатального периода.
- Загрязнение воздушного бассейна. К этому следует также отнести пассивное курение.
- Недостаточное внимание со стороны медицинских работников и родителей к начальным аллергическим проявлениям у детей и обусловленное этим обстоятельством отсутствие коррекции режима и проведения противосенсибилизационых и противоаллергических мероприятий.
- Угроза возникновения бронхиальной астмы особенно велика при сочетании нескольких факторов риска.
|
|
|
| |
ОСОБЕННОСТИ ЛЕЧЕНИЯ БРОНХОЛЕГОЧНОЙ ПАТОЛОГИИ У ДЕТЕЙ ЭКОЛОГИЧЕСКИ НЕБЛАГОПРИЯТНЫХ РАЙОНОВ
Ю.Г.Резниченко, В.И.Бессикало, Т.И.Окул, В.Г.Малюга, Н.Ю.Резниченко, Е.И.Ульянова
Запорожский государственный медицинский университет, Запорожская областная детская клиническая больница, г. Запорожье, Украина
Заболевания органов дыхания являются одной из наиболее важных проблем медицины, занимая одно из первых мест в структуре заболеваемости населения. К числу основных факторов патогенеза воспалительных респираторных заболеваний относится нарушение механизма мукоцилиарного транспорта, что чаще всего связано с избыточным образованием и/или повышением вязкости бронхиального секрета. Застой бронхиального содержимого приводит к нарушению вентиляционно-респираторной функции легких, а неизбежное инфицирование – к развитию эндобронхиального или бронхогенного воспаления. Кроме того, у больных с острыми и хроническими болезнями органов дыхания продуцируемый вязкий секрет, помимо угнетения цилиарной активности, может вызвать бронхиальную обструкцию вследствие скопления слизи в дыхательных путях. В тяжелых случаях вентиляционные нарушения сопровождаются развитием ателектазов. Мукоцилиарный транспорт является важнейшим механизмом, обеспечивающим санацию дыхательных путей, одним из основных механизмов системы местной защиты и обеспечивает необходимый потенциал барьерной, иммунной и очистительной функции респираторного тракта. При воспалительных заболеваниях дыхательных путей, характерно изменение реологических свойств мокроты и снижение мукоцилиарного клиренса.
Важным в патогенезе респираторных заболеваний является развитие оксидативного стресса, при котором чрезмерно усиливается образование активных метаболитов кислорода и снижается эффективность антиоксидантной защиты, образуются активные вещества, которые повреждают клеточные мембраны и могут извращать обмен веществ. Оксидативному стрессу респираторной системы способствуют: инфекции, полютанты окружающей среды, курение, генетическая предрасположенность.
Рассматривая состояние окружающей среды г. Запорожья за 10 лет нами было отмечено, что в атмосфере города концентрация многих антропогенных загрязнителей, которые являются мощными оксидантами, превышает предельно допустимую концентрацию [1]. Это касается бензпирена, формальдегида, фенола, окислов азота, углерода.
Целью работы было обоснование особенностей и оценка эффективности применения муколитиков у школьников экологически неблагоприятных районов
На первом этапе были обследованы 65 здоровых детей - жителей экологически неблагоприятного города Запорожья и 34 – г. Бердянска с благоприятной экологической обстановкой. Изучались: состояние перекисного окисления липидов, антиокислительной, иммунной систем, проницаемость эритроцитарных мембран, проявления эндотоксикоза. На втором этапе работы изучена эффективность применения препарата «Флуимуцил» 248 детям школьного возраста с бронхолегочной патологией, которые проживали в экологически неблагоприятной обстановке г. Запорожье. Контрольную группу составили 476 детей г. Запорожья с бронхолегочной патологией, которые получали другие муколитические препараты.
Исходя из выше изложенного в терапии респираторных заболеваний, особенно жителям загрязненных территорий, важное место необходимо отводить муколитикам, а также препаратам, которые обладают антиоксидантным и мембраностабилизирующим действием.
Особый интерес представляет ацетилцистеин. Нами широко применяется препарат «Флуимуцил», который состоит из ацетилцистеина и обладает не только муколитическим, но и антиоксидантным действием, что позволяет назначать только его и избегать полипрагмазии и сопряженными с нею побочными эффектами при назначении нескольких препаратов. Муколитический эффект достигается за счет расщепления дисульфидных связей кислых мукополисахаридов мокроты и тормозит пролиферацию мукопротеидов, что снижает вязкость мокроты; он эффективен в отношении слизистой, слизисто-гнойной и гнойной мокроты; увеличивает скорость движения мокроты, а также секреторную активность пневмоцистов 2 типа, которые участвуют в синтезе сурфактанта.
Препарат применяли 248 детям школьного возраста с острым и хроническим бронхитом, рецидивирующими обструктивными заболеваниями легких, бронхиолитом, бронхоэктатической болезнью, пневмонией, абсцессом легких, муковисцидозом, острой респираторно вирусной инфекцией.
Применяли флуимуцил при острых заболеваниях в течение 5-10 дней, при хронических - более длительно; в дозировке по ? ампулы.
Динамическое наблюдение за больными позволило установить, что при острых респираторных заболеваниях применение флуимуцила сокращает длительность заболевания на 17%, кашля - на 22%, выслушивание хрипов - на 19%, фебрилитета – на 17%. При хронических заболеваниях применение флуимуцила привело к уменьшению количества обострений на 26%, продолжительность обострений - на 18%, что значительно улучшило качество жизни пациентов. У больных после лечения с применением флуимуцила была ниже активность перекисного окисления липидов, а показатели иммунограммы приближались к нормальным показателям.
Вышеизложенное позволяет рекомендовать применение препарата «Флуимуцил» как муколитика, который обладает антиоксидантным эффектом в комплексной терапии детей, которые проживают в экологически неблагоприятной обстановке. Дальнейшие научные исследования необходимо направить на изучение применения флуимуцила у детей, проживающих в сельской местности с загрязнением окружающей среды нитратами и ядохимикатами сельскохозяйственного назначения. |
|
|
| |
Эффективность и механизмы действия сочетанного применения нормобарической интервальной гипоксической тренировкии и массажера стимулятора персонального Nuga Best NM-5000 у больных хроническими обструктивными бронхитами.
ЦыгановаТ.Н.
Научно производственное предприятие «Трейд Медикал»
Цель: осуществить анализ эффективности и механизмов действия сочетанного применения нормобарической интервальной гипоксической тренировки и массажера стимулятора персонального Nuga Best NM-5000.
Методы: проведены комплексные обследования 58 пациентов, сочетающих курс нормобарической интервальной гипоксической тренировки (ИГТ) и массажера стимулятора персонального Nuga Best и 12 пациентов, использующих только массажер стимулятор персональный Nuga Best у больных с хроническими обструктивными заболеваниями легких (ХОЗЛ).
Результаты: при анализе механизмов действия нормобарической интервальной гипоксической тренировки было показано, что при ней, так же как и в горах, происходит изменения состояния всех звеньев функциональной системы дыхания: усиливается внешнее дыхание, кровообращение, они становятся более экономичными. Возрастает дыхательная функция крови, т.к. увеличивается содержание гемоглобина в крови, повышается ее кислородная емкость, что наряду с увеличением напряжения кислорода обеспечивает повышение его содержание в крови.
Комплексное применение интервальной гипоксической тренировки и массажера стимулятора персонального Nuga Best, предназначенного для проведения аппаратного термомассажа с элементом продольной тракции области спины путем волнообразного продольного перемещения нефритовых валиков вдоль позвоночника от копчика до затылка и обратно приводит к более эффективному воздействию на функциональное состояние дыхательных мышц у этих больных, значительно улучшая показатели бронхиальной проходимости. У всех пациентов данной группы отмечается в большей степени увеличение содержания гемоглобина крови, ее кислородной емкости, насыщение кислородом артериальной крови, улучшение обеспечения организма кислородом и общего состояния организма, повышение его работоспособности
Выводы: сочетание нормобарической интервальной гипоксической тренировки массажера стимулятора персонального Nuga Best имеет безусловное преимущество перед раздельным применением каждого из них, и являются методами комплексной реабилитации.
|
|
|
| |
ДИНАМИКА ИММУНОЛОГИЧЕСКИХ ПОКАЗАТЕЛЕЙ У ЧАСТО БОЛЕЮЩИХ ДЕТЕЙ, ИЗ РАЗЛИЧНЫХ ЭКОЛОГИЧЕСКИХ РЕГИОНОВ, НА КУРОРТЕ
Ю.Ю.Василенко
Детский медицинский реабилитационный центр «Смарагдовый», Евпатория
В основе частых острых респираторных заболеваний у детей лежит иммунологическая недостаточность. Нарушения со стороны клеточного, гуморального звена или неспецифических факторов защиты у часто болеющих детей генетически детерминированы и реализуются под влиянием неблагоприятных факторов среды, прежде всего экологических.
Целью нашего исследования явилось изучение динамики иммунологических показателей на курорте у детей из различных экологических регионов.
Для решения поставленной задачи нами были исследованы иммунологические показатели у 31ребенка с обструктивным бронхитом из экологически благоприятных регионов, у 32 - из экологически неблагоприятных регионов и у 19 здоровых детей, в возрасте от 8 до 14 лет. Изучали показатели клеточного иммунитета, гуморального (Ig A, M,G и субклассы IgG – IgG1, IgG2, IgG3, IgG4) и компоненты комплемента С3 и С4. Наиболее выражены изменения в иммунитете были у детей из экологически неблагоприятных регионов. У них отмечалось снижение Т-лимфоцитов и IgG при поступлении, которое не нормализовалось при выписке в отличие от группы сравнения. Уровень циркулирующих иммунных комплексов был выше у детей из экологически неблагоприятных регионов чем в контроле и у детей из экологически приятных регионов, но при выписке нормализовался в обеих группах. Уровень IgG3 и C4 компонентов комплимента достоверно не отличался от контроля в сравниваемых группах, в то время как IgG2 u C3 были достоверно выше у детей из экологически неблагоприятных регионов ( 3,96 ± 0,32, Р < 0,05 и 0,76 ± 0,02 , Р < 0,05 соответственно), а IgG4 ниже (0,18 ± 0,01, P < 0,05). IgG2 и C3 компонент комплемента нормализовались у детей при выписке, а IgG4 достоверно снижался, что могло способствовать рецидивированию ОРЗ у детей из экологически неблагоприятных регионов с одной стороны, а с другой уменьшать аллергические реакции, поскольку IgG4 может обладать подобно IgE цитотропным действиям. НСТ сп. не отличался от контрольных значений в обеих группах (при поступлении и выписке), в то время как НСТ ст. при поступлении был снижен в обеих группах при поступлении (35,02 ± 4,08 ,Р < 0,05, 34,10 ± 2,79 , P < 0,05) и нормализовался при выписке ( 45,14 ± 3,07 ) только у детей из экологически благоприятных регионов и не достигал контроля (44,60 ± 2,21) у детей из экологически неблагоприятных регионов (40,22 ± 2,93 ,P < 0,05).
Таким образом, наиболее выражены изменения со стороны иммунитета, при поступлении в санаторий, у часто болеющих детей из экологически небагоприятных регионов, по сравнению с детьми из экологически благоприятных регионов и со здоровыми детьми. Что свидетельствует о
необходимости включения в комплекс реабилитационных мероприятий у часто болеющих детей на курорте препаратов стимулирующих клеточное звено иммунитета. Резервом оптимизации санаторно-курортного лечения является применение биологически активных добавок. |
|
|
| |
ДИАГНОСТИКА И ЛЕЧЕНИЕ ЛЕГОЧНОЙ ГИПЕРТЕНЗИИ У БОЛЬНЫХ С МУКОВИСЦИДОЗОМ
Т.И.Окул, Ю.Г.Резниченко, Т.В.Борисенко, В.Г.Малюга, Н.С.Токарева, О.В.Неделька
Запорожский государственный медицинский университет, Запорожская областная детская клиническая больница, г. Запорожье, Украина
Муковисцидоз – наиболее частая наследственная полиорганная патология, характеризующаяся выраженной генетической гетерогенностью и клиническим полиморфизмом. В наши дни, благодаря расширению знаний о муковисцидозе и разработке эффективных методов терапии продолжительность жизни значительно возросла. Как известно, прогноз в течение заболевания зависит от состояния дыхательной и сердечно-сосудистой системы. Важным критерием поражения сердечно-сосудистой системы при муковисцидозе является легочная гипертензия. Ее ранняя диагностика затруднительна, что требует поиска новых оптимальных путей решения проблемы.
Целью работы было улучшение ранней диагностики и терапии легочной гипертензии у детей, больных муковисцидозом. С этой целью проводилось дополнительное доплерографическое исследование сердца и сосудов. Под нашим наблюдением находилось 48 детей, страдающих муковисцидозом. Всем им проводилось стандартное обследование, а также определялись с помощью цветного допплеровского картирования количественные и качественные признаки легочной гипертензии.
При проведении доплерографического исследования у больных с легочной гипертензией изменяется форма потока крови в выносящем тракте правого желудочка и в устье клапана легочной артерии. При легочной гипертензии форма потока становится треугольной или двухпиковой, а в норме она симметричная и куполообразная. О повышенном давлении в малом круге кровообращения также свидетельствуют: увеличенное в размере правое предсердие, регургитация на клапане легочной артерии, увеличение конечнодиастолического объема правого желудочка. Количественное определение систолического давления в легочной артерии проводилось с помощью вычисления систолического градиента давления по трикуспидальной регургитации с использованием уравнения Бернулли.
Проведенные исследования показали, что при электрокардиографическом исследовании признаки перегрузки правых отделов сердца выявлены у 18% обследованных больных с муковисцидозом. Доплерографическое исследование позволяло определить признаки легочной гипертензии у 42% детей. Это свидетельствует об улучшении ранней диагностики грозного осложнения муковисцедоза – легочной гипертензии. Полученные данные свидетельствуют о том, что развитие легочной гипертензии в большей степени способствует не длительность заболевания, а частота и тяжесть обострений. Поэтому основным в профилактике легочной гипертензии является терапия обострений бронхо-легочного процесса. В лечении легочной гипертензии, по нашим данным, весьма эффективным является применение блокаторов АПФ, препаратов нормализующих обменные процессы в миокарде, стимуляторов синтеза сурфактанта.
Полученные результаты позволяют сделать вывод о том, что доплерографический метод исследования позволяет диагностировать легочную гипертензию на ранних этапах развития, что является особенно актуальным у детей раннего возраста, мониторинг функции внешнего дыхания у которых невозможен. Своевременное выявление легочной гипертензии и коррекция терапии позволяет отсрочить формирование грозного осложнения – легочного сердца и улучшить качество жизни и переносимость физической нагрузки у больных муковисцидозом.
|
|
|
| |
ВИКОРИСТАННЯ «ТРАЙФЕД-ЕКСПЕКТОРАНТ» ПРИ ЛІКУВАННІ ОБСТУКТИВНОГО БРОНХІТУ У ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ
О.Є. Абатуров, І.Л. Височина
Державна медична академія, м. Дніпропетровськ, Україна
Бронхообструктивний бронхіт є найбільш часто зустрічаємою патологіє бронхо-пульмональної системи у дітей раннього віку. Основу бронхообструкції складають бронхоспазм, набряк та гіперсекреція слизу.
Беручи до уваги, що до складу Трайфед-експекторанту, виробництва «Аль-Хикма Фармасьютикалз», входять трипролідіну гідрохлорід, псевдоефедрин та гвайфенезін, що обумовлює його антигістамінну, протинабрякову (за рахунок прямої та непрямої симптоматичної активності) та відхаркуючу дії, нами було проведено клінічну оцінку ефективності даного препарату в схемі лікування обструктивного синдрому у дітей раннього віку. Під нашим наглядом знаходилось 46 дітей віком від 6 місяців до 3 років, серед яких превалювали діти першого року життя (28 дітей, 61% випадків). Всі діти хворіли на гострий обструктивний бронхіт та мали прояви дихальної недостатності (ДН) І ступеня важкості у 69,6% випадків (32 дитини), а прояви ДН І-ІІ ступеню відповідно у 30,4%. До стаціонару у першу добу захворювання надійшли лише 17,3% (8 дітей), на другу та третю по 25%, на четверту та пізніше – 32,7%. Важкий загальний стан реєструвався у 10 дітей (22%), в інших загальний стан оцінено як середнього ступеню важкості. З першого дня перебування у стаціонарі всім дітям призначено «Трайфед-експекторант» у дозі за віком.
Позитивні клінічні зміни за рахунок зменшення проявів бронхообструктивного синдрому, зменшення проявів порушення механіки дихання та виразності ДН були зареєстровані вже на 1-2 добу прийому препарату у 75% випадків, у 1/3 дітей повністю нівелювання проявів ДН було зареєстровано на 2-3 добу терапії. Використання «Трайфед-експекторант» у схемі лікування обструктивного синдрому дітей призводило до швидкого усування проявів бронхоспазму та дихальної недостатності у всіх дітей, які знаходились під нашим наглядом.
|
|
|
| |
ЗАСТОСУВАННЯ КОМБИНОВАНИХ ПРОТИКАШЛЕВИХ ПРЕПАРАТІВ ПРИ ЛІКУВАННІ ГОСТРИХ РЕСПІРАТОРНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ, ЯКІ СУПРОВОДЖУЮТЬСЯ РОЗВИТКОМ ОБСТУКТИВНОГО СИНДРОМУ, У ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ
О.Є. Абатуров, І.Л. Височина, Н. М. Токарєва
Державна медична академія,
Дитяча міська клінічна лікарня №1,
м. Дніпропетровськ, Україна В структурі захворюваності дітей від 0 до 14 років включно, хвороби органів дихання займають перше місце і складають 62-65%. [1]. За останні десять років кількість захворювань бронхолегеневої системи збільшилася в 3,6 разів, переважно за рахунок гострих та рецидивуючих запальних захворювань верхніх та нижніх дихальних шляхів. За поширеністю перше місце серед бронхолегеневої патології у дітей займають бронхіти (75-250 випадків на 1000 дітей за рік), особливу групу складають діти, які часто та тривало хворіють на гострі респіраторні захворювання, питома вага яких за даними різних авторів коливається від 15% до 75% дитячої популяції [2].
У значної частини пацієнтів гострі захворювання органів дихання протікають з бронхообструктивним синдромом, що потребує особливої уваги лікаря педіатра при виборі препарату для зменшення та нівелювання проявів даного синдрому. На сучасному фармакологічному ринку досить великий вибір препаратів, які можна використовувати для зменшення проявів бронхообструкції в дитячому віці. Особливе місце займають препарати, до складу яких входить псевдоефедрин.
Одним з препаратів цієї групи є комбінований препарат «Трайфед-експекторант» виробництва «Аль-Хикма Фармасьютикалз», Йорданія, який містить трипролідіну гідрохлорід, псевдоефедрин та гвайфенезін. Комбінація ефектів трипролідіну і псевдоефедрину в препараті дає можливість ефективно впливати на патогенез і різноманітні симптоми алергічних і інфекційно-запальних захворювань верхніх дихальних шляхів. Як відомо, виділення гістаміну при запаленні призводить до підвищеної проникності судин, утворення набряку, гіперемії і сверблячки, а тріпролідін блокує Н1-гістамінові рецептори, що призводе до зменшення та усунення перелічених проявів. Псевдоефедрин має прямий вплив на адренорецептори слизистої оболонки дихальних шляхів, що проявляється звуженням судин та приводить до усунення набряклості слизистої оболонки носової порожнини, зменшенню гіперемії тканин, при цьому збільшуючи просвіт дихальних шляхів. Маючи пряму бронхолітичну дію, псевдоефедрин усуває спазм гладкої мускулатури бронхів. Третій компонент препарату - гвайфенезін -забезпечує відхаркуючу дію що обумовлено зниженням в’язкості мокротиння за рахунок зниженні поверхневого натягнення і прилипання мокротиння до слизистої бронхів та зниження її в'язкості. Гвайфенезін також підсилює секрецію бронхіальних залоз та підсилює активність мерехтливого епітелію, перистальтичних рухів бронхіол, сприяючи просуванню мокротиння дихальними шляхами та її виведенню [3].
Наявність вищезазначених властивостей препарату та зручність форми випуску (у вигляді сиропу), що полегшує дозування для батьків дитини, обумовили його вибір в схемі лікування гострих респіраторних захворювань з обструктивним синдромом у дітей раннього віку. Нами було проведено дослідження клінічної ефективності препарату «Трайфед-експекторант» в схемі лікування дітей раннього віку з гострими респіраторними захворюваннями, які супроводжувались розвитком бронхообструктивного синдрому.
Під нашим наглядом знаходилось 63 дитини віком від 6 місяців до 3 років з гострими респіраторними захворюваннями, які супроводжувались розвитком бронхообструктивного синдрому. За нозологічною формою – з гострим обструктивним бронхітом були госпіталізовані 46 дітей (73%), з гострою пневмонією – 14 дітей (22, 2%), інші 3 дитини були госпіталізовані з діагнозом «ГРВІ, гострий ларінготрахеобронхіт». Всі діти, які були під нашим наглядом, були госпіталізовані до інфекційного відділення для дітей раннього віку дитячої міської клінічної лікарні №1 м. Дніпропетровська.
За віковою ознакою переважали діти першого року життя (38 дітей - 60% всіх спостережень), від 1 до 2 років – 15 дітей (24%), від 2 до 3 років – 10 дітей (16%). За статевою ознакою превалювали хлопчики – їх було 47 осіб (74,6%), а дівчаток лише 16 осіб (25,4%).
До стаціонару у першу добу захворювання надійшли лише 12 дітей (19%), на другу добу госпіталізовано 20 дітей (32%), на третю 10 дітей (16%), на четверту – 11 дітей (17%), на п’яту добу та пізніше – 10 дітей (16%). Важкий загальний стан при надходженні до стаціонару було зареєстровано у 14 дітей (22%), в інших загальний стан оцінено як середнього ступеню важкості. Важкість стану була обумовлена проявами дихальної недостатності (ДН) І ступеня важкості у 60,3% випадків (38 дітей), а прояви ДН І-ІІ ступеню відповідно у 39,7%; виразністю гіпертермічного синдрому (вище 38,50С у 23 дітей (36,5%), у інших в межах 37,00 – 38,50С); наявністю задишки переважно експіраторного характеру у 79,4% випадків (50 дітей); наявністю сухого кашлю та проявами риніту у 88,8% випадків (56 дітей), відмова від їжі реєструвалась у 12,7% випадків (8 дітей, старших ніж 2 роки).
При аналізі даних анамнезу життя нами виявлено, більшість дітей були народжені від першої вагітності (40 дітей, 63,5%), яка перебігала фізіологічно, недоношеними народились 9 дітей (14,3%), прояви лімфа-тичного діатезу мали 30 дітей (47,6%), алергічні реакції в анамнезі мали 25 дітей (39,7%). Аналіз характеру вигодовування дітей першого року життя (N=38) показав, що на штучному вигодовуванні знаходились 10 дітей (26,3%), а на змішаному 20 дітей (52,6%), на натуральному вигодовування до 3-х місячного віку знаходились лише 12 дітей. В анамнезі реєструвалась гостра респіраторна захворюваність у 49,2% спостережень (31 дитина), повторний обструктивний синдром переносили 12 дітей (19%), з групи часто хворіючих на гострі респіраторні захворювання було 6 дітей (9,5%). Прояви анемії реєструвалися у 50% наших спостережень.
У всіх дітей, які були під нашим наглядом, реєструвались прояви обструктивного синдрому, і тому з першого дня перебування у стаціонарі було призначено «Трайфед-експекторант» у дозі за віком. У всіх дітей, які були під нашим наглядом, вже через 12 годин після дачі препарату «Трайфед-експекторант» ми реєстрували появу вологого кашлю, а стійкий позитивний клінічний ефект відмічався протягом перших 12-24 годин за рахунок зменшення проявів бронхоспазму, зменшенням проявів дихальної недостатності за рахунок зменшення, або нівелювання порушень механіки дихання, усунення задишки у 60% спостережень (38 дітей), що супроводжувалось поліпшенням загального стану дитини. На другу або третю добу у всіх дітей ми не відмічали симптомів бронхоспазму, повністю зникали прояви ДН, кашель набував продуктивного характеру. Треба зазначити, що клінічна ефективність терапії «Трайфед-експекторантом» не залежала від нозологічної форми гострого респіраторного захворювання, на яке хворіла дитина. Максимально швидкий ефект ми спостерігали в групі дітей, які мали прояви лімфатичного діатезу.
Тривалість терапії «Трайфед-експекторантом» в середньому складала 5 - 6 днів. Треба відзначити, що при динамічному спостереженні за станом дітей, у 1/3 всіх випадків нами відмічено сонливість дитини протягом перших 24-48 годин.
Проведений нами аналіз швидкості усування проявів бронхоспазму, нівелювання проявів дихальної недостатності, темпів поліпшення загального стану дитини в групі дітей, які отримували «Трайфед-експекторант», показав високу ефективність даного препарату, що дозволяє рекомендувати його використання в схемі лікування гострих респіраторних захворювань, які супроводжуються розвитком бронхообструктивного синдрому.
|
|
|
| |
КОНКОРДАНТНОСТЬ СОСТОЯНИЙ СЕКРЕТОРНОГО ИММУНИТЕТА БРОНХОВ И КИШЕЧНИКА У ДЕТЕЙ, БОЛЬНЫХ ОСТРЫМ ОБСТРУКТИВНЫМ БРОНХИТОМ
А.Е.Абатуров, Л.Р.Шостакович-Корецкая, О.Н.Герасименко
Государственная медицинская академия, г. Днепропетровск, Украина.
Динамика структурных изменений состояния местного иммунитета респираторного тракта и кишечника изучена у 67 детей первых трех лет жизни, больных острым обструктивным бронхитом (ООБ). При помощи факторного анализа в начальном периоде ООБ было выделено три фактора, организующие показатели состояния местного иммунитета. Первый фактор, информационная нагрузка которого составляла 52,03%, включал в себя секреторные иммуноглобулины А1 и А2 (SIgA1 и SIgA2) копрофильтрата, IgМ мокроты и копрофильтрата и был обозначен как фактор компенсации секреторной иммунной защиты слизистых кишечника и респираторного тракта. Второй фактор (27,56%) был организован SIgA1, SIgA2 и SIgМ мокроты и определен как фактор напряженности секреторного иммунитета слизистых оболочек респираторного тракта. Третий фактор (20,41%) состоял из одного показателя – IgG копрофильтрата. В периоде клинического выздоровления ООБ структура секреторного иммунитета была представлена двумя факторами. Первый из них (54,17%) определен как фактор напряженности иммунитета слизистых кишечника (SIgA1 и SIgA2 копрофильтрата), а второй – как фактор напряженности секреторного иммунитета слизистых респираторного тракта (SIgA1 и SIgA2 мокроты).
Таким образом, при ООБ вследствие снижения уровня продукции SIgA механизмами секреторного иммунитета слизистых оболочек бронхов, возникают факторы компенсации, свидетельствующие об изменении характера иммуноглобулинового обеспечения не только респираторного тракта, но и кишечника.
|
|
|
| |
РАСПРОСТРАНЕННОСТЬ АТОПИЧЕСКОГО ДЕРМАТИТА И БРОНХИАЛЬНОЙ АСТМЫ У ДЕТЕЙ И ПОДРОСТКОВ В Г.ЗАПОРОЖЬЕ
Недельская С.Н., Боярская Л.Н., Давыдова А.Г., Мазур В.И.
Запорожский государственный медицинский университет
Запорожье, Украина
Стремительное увеличение распространенности аллергических болезней подтверждается большим количеством исследований. Целью нашей работы являлось установление распространенности бронхиальной астмы, аллергического ринита и атопического дерматита у школьников города Запорожья согласно методике ISAAC (International Study of Asthma and Allergies in Childhood), изучение динамики заболеваемости в течение трех лет, уточнение факторов риска развития аллергических заболеваний.
Нами проведено анкетирование более 3 тысяч школьников, проживающих в различных районах города Запорожья, в возрасте 13-14 лет в 2002 году и 16-17 лет – в 2005 году.
Согласно полученным результатам, распространенность бронхиальной астмы в 2002 году была более чем в 2 раза выше, чем по статистическим данным, и еще в 2,8 раз возросла в течение последующих трех лет, составив 87,5 на 1000 детского населения. Распространенность атопического дерматита составила 19,1 на 1000 детского населения, что в 4,5 раза выше, чем по данным официальной статистики, но без тенденции к увеличению по мере взросления детей, что объясняется преимущественным формированием этого заболевания в раннем детском возрасте.
Таким образом, аллергические заболевания в г.Запорожье встречаются значительно чаще, чем диагностируются по обращаемости пациентов. Полученные данные позволят своевременно провести мероприятия по вторичной и третичной профилактике аллергических болезней.
|
| |
|
| |
|
| |
|
| |
|
| |
|
|
