О ГОТОВНОСТИ ДЕТЕЙ 5 И 6 ЛЕТ К ОБУЧЕНИЮ В ШКОЛЕ

В.К.Сосновский, Э.Д.Костанда

Крымский государственный медицинский университет им. С.И.Георгиевского, г.Симферополь, Украина.

Определить готовность к поступлению в школу, первый класс, можно при помощи изучения соматического здоровья и психофизиологических тестов. Шестилетки должны обучаться в школе по специальной программе, где превалирует образное, а не абстрактное мышление.

Нами были проведены исследования детей 5 и 6 лет в одном из лучших детских садов г.Симферополя. Под наблюдением находилось 53 ребенка (24 мальчика и 29 девочек). В возрасте 5 лет было 19 детей, 6 лет – 34 ребёнка. При медицинском обследовании пятилеток часто болеющих детей было 9(17%), среди шестилеток – 21(39,6%) ребёнок. Не выговаривали буквы, заикались среди обеих возрастных групп, 13(24,5%) детей. Пороки развития в виде ДЦП, ВСП были у 5(9,4%) детей. Такое соматическое здоровье является противопоказанием для обучения шестилеток в школе.

Психофизиологическое исследование проводилось по общепринятой методике Керна-Йерасека. Высокие и выше среднего психофизиологические показатели выявлены у 43(81,1%) детей, а удовлетворительное соматическое здоровье было только у 10(18,9%) детей. Проводимые исследования 30 лет тому назад у 60 детей 5 и 6 лет выглядели так: хорошее соматическое здоровье было установлено у 47(78,3%) детей, хорошие психофизиологические показатели – у 43(71,7%) детей. Таким образом, за последние 30 лет соматическое здоровье детей ухудшилось, а созревание нервной системы ускорилось.

Наши исследования позволяют сделать вывод, что не все дети 6 лет могут посещать школу для шестилеток. Дети с плохим соматическим здоровьем и плохими психофизиологическими показателями должны оздоравливаться и пойти в первый класс в 7 лет, как это делается в ряде зарубежных стран.

ЗАТЯЖНЫЕ ЖЕЛТУХИ НОВОРОЖДЕННЫХ. ОСОБЕННОСТИ КЛИНИКИ, ТАКТИКА ВЕДЕНИЯ БОЛЬНЫХ.

Е.С. Черняева, В.О. Пчелин, Р.В. Гайжеман, Н.А. Зонова

Крымский государственный медицинский университет им. С.И.Георгиевского, г.Симферополь, Украина.

Неонатальная желтуха (желтуха новорожденных) развивается в среднем у 60% доношенных детей и в большинстве случаев развивается в первые 3 суток жизни ребенка. Кроме того, наличие асфиксии в неонатальном периоде, развитие ацидоза, недоношенность, гипоальбуминемия способствуют развитию билирубиновой энцефалопатии.
Целью нашей работы было изучение течения желтухи новорожденных на современном этапе и некоторые способы коррекции гипербилирубинемии.

При обследовании детей с затяжной желтухой новорожденных в возрасте от 3 недель до 1,5 месяцев, которая протекала с уровнем общего билирубина от 52, 4 до 288 мкмоль/л с преобладанием неконъюгированной фракции, у детей были выявлены: синдром повышенного нервно – рефлекторного возбуждения, патология гепатобилиарной системы в виде деформации желчного пузыря, наличие цитомегаловирусной инфекции.
Исследования подтвердили необходимость более пристального внимания участковых педиатров, наблюдения и лечения таких детей в условиях стационара, целесообразность проведения УЗИ ГБС для своевременного выявления патологии, а также исключения наличия внутриутробной инфекции.

Выявлен выраженный положительный эффект в виде более значительного и быстрого снижения уровня билирубина при включении в комплекс лечебных мероприятий «Дуфалака» на фоне базисной терапии (фототерапии), что позволяет рекомендовать его для лечения затяжных желтух новорожденных.

ВПЛИВ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ ТА ПСИХОЛОГІЧНИХ ЧИННИКІВ НА РОЗВИТОК ВУГРОВОЇ ХВОРОБИ У ПІДЛІТКІВ.

Н.Ю.Резніченко

Запорізька медична академія післядипломної освіти, м.Запоріжжя, Україна.

Вугрова хвороба - одне з найбільш поширених захворювань шкіри, яке вражає до 85% людей у віці від 12 до 25 років. Хвороба має важливе не лише медичне, але й соціальне значення. Самооцінка та самосприйняття в колективі однолітків гостро сприймаються підлітками. Важливою є і оцінка якості життя хворих. Проведення лікувально-профілактичних заходів повинно бути напралено не лише на забезпечення клінічного результату, але й соціального.

Матеріали та методи
З метою оцінки впливу соціально-економічних, психологічних чинників на розвиток та перебіг вугрової хвороби, а також оцінку якості життя цих хворих нами проведено анкетування 183 хворих на вугрову хворобу. В тому числі на запитання анкети відповіли 60 хворих на камедональну форму захворювання, 103 – на папуло-пустульозну. Контрольну групу склали 107 пацієнтів без вугрової хвороби. Пацієнти заповнювали 4 анкети: І - стосовно соціально-економічних, житлових умов та якості харчування; ІІ – шкала якості життя (С.И.Должанский, 2001); ІІІ – оцінка ситуативної тривожності за Спілбергером; ІV – оцінка особистісної тривожності за Спілбергером.

Результати та обговорення
Отримані результати проаналізували в залежності від наявності камедональної або папуло-пустульозної форми захворювання та надали на табл. 1, 2. Як видно з табл. 1, хворі на вугрову хворобу достовірно частіше відзначали наявність стресів при навчанні, гірших житлових умов, харчування, більш низький середній прибуток на члена сім’ї, рідше вживання риби та морепродуктів, більш частого споживання макаронних виробів та картоплі. Дещо менше вони вживали м’яса, м’ясопродуктів, овочі та фруктів, проте статистично достовірної різниці між групами за цими показниками нами не отримано. Приблизно з однаковою частотою в групах відзначається паління цигарок та вживання алкоголю. Вищенаведене свідчить, що хворі на вугрову хворобу мають гірші економічні та побутові умови, що відображається на можливостях забезпечення адекватного харчування. Розглядаючи показники в групах з камедональною та папуло-пустульозною формами захворювання, нами встановлено, що гірші економічні та побутові умови мають хворі на папуло-пустульозну форму вугрової хвороби. Хворі камедональною формою захворювання в порівнянні зі здоровими мають статистично достовірну різницю лише по частоті вживання риби, морепродуктів, овочів, фруктів, макаронних виробів та картоплі. Хворі на камедональну форму захворювання рідше вживають рибу, морепродукти, овочі, фрукти, а частіше макаронні вироби та картоплю, що при приблизно однакових економічних умовах свідчить про їх ментальні особливості.
Таким чином, результати дослідження, наведені в табл. 1, свідчать про певний вплив соціально-економічних, харчових та ментальних чинників на розвиток та перебіг вугрової хвороби.

Якість життя хворих на вугрову хворобу надана в табл. 2, з якої видно, що у хворих підлітків вона гірша, ніж у здорових. Хворі відзначають гіршу оцінку таких показників, як обмеження в дієті, відчуття тривоги, депресія, невпевненість у собі, погіршення уваги, пам’яті, матеріальні труднощі у зв’язку з хворобою, конфлікти в сім’ї, побічні дії ліків. При цьому нами встановлено, що інтегральний показник та окремі показники, в порівнянні з групою здорових підлітків, статистично гірші лише при папуло-пустульозній формі захворювання. У осіб з камедональною формою захворювання в середньому якість життя не відрізнялась від здорових.

Стан тривожності нами розглянутий при аналізі ситуативної та особистісної тривожності за Спілбергером. Як видно з табл. 2, у здорових осіб, які проживають в умовах великого промислового міста, інтегративний показник ситуативної тривожності знаходиться на верхній межі нормальних значень показника. Це свідчить про те, що проживання у великому промисловому місті сприяє розвитку тривожності. У хворих на вугрову хворобу середній показник ситуативної тривожності перевищує межу нормального значення. Також перевищує цю межу і показник тривожності у хворих на папуло-пустульозну форму захворювання. При камедональній формі захворювання показник оцінки ситуативної тривожності не відрізняється від такого у здорових осіб. Таким чином, хворим на папуло-пустульозну форму захворювання притаманна підвищена ситуативна тривожність.

Важливою є оцінка особистісної тривожності, яка відображає базову рису особистості. Як видно з табл. 2, у хворих на вугрову хворобу, особливо папуло-пустульозну форму захворювання, інтегральна оцінка особистісної тривожності вища, ніж у здорових. Достовірна різниця між хворими та здоровими отримана нами не лише за інтегральним показником, але й за окремими показниками, що характеризують особистісну тривожність. Таким чином, можна стверджувати, що хворим на вугрову хворобу притаманна особистісна тривожність. Потрапляючи в стресові ситуації, ці особи не адекватно реагують на фактори навколишнього середовища, що призводить до психічної напруги, змін в діяльності нервової системи.
Таким чином, наведені вище дані свідчать про вплив економічних, побутових, психогенних та ментальних чинників на розвиток вугрової хвороби в першу чергу папуло-пустульозної форми захворювання. Якість життя хворих на вугрову хворобу суттєво нижча, ніж здорових підлітків. Отримані результати необхідно враховувати при проведенні лікувально-профілактичних заходів у хворих підлітків.

Подальші наукові дослідження необхідно направити на динамічну оцінку стану тривожності на якості життя в динаміці лікування.