С.М. Недельська, Т.Є. Шумна

ФІЗИЧНИЙ РОЗВИТОК ДІТЕЙ З АЛЕРГІЧНИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ

Запорізький державний медичний університет м. Запоріжжя

Алергічні захворювання, внаслідок високої поширеності, характеру перебігу і впливу на якість життя хворого, поступово призводять до соціальної дезадаптації, формування супутньої патології та обмеження життєдіяльності дітей з атопією. Фізичний розвиток найбільш суттєво відображає загальний стан здоров?я та фізіологічні процеси, що відбуваються в організмі дитини.

З метою дослідження особливостей фізичного розвитку дітей з алергічними захворюваннями було обстежено 36 хворих (18 хлопчиків та 18 дівчаток) віком 5-17 років. Для визначення рівня та гармонійності фізичного розвитку за допомогою центильних таблиць оцінювались загальноприйняті антропометричні показники росту, маси тіла, кола грудної клітини.
Встановлено, що середній фізичний розвиток, або мезосоматичний соматотип, реєструвався у 63,88% дітей. Фізичний розвиток вище середнього (макросоматичний соматотип) відмічався у 30,56% хворих. Тільки у 5,56% зустрічався фізичний розвиток нижче середнього (мікросоматичний соматотип). Гармонійний фізичний розвиток реєструвався у 66,67% дітей, переважно дівчаток, а дисгармонійний – у 33,33% хворих, переважно хлопчиків з бронхіальною астмою. Більшість дітей (66,67%) мали середні показники довжини тіла, акселерація росту реєструвалася у 22,22% хворих, переважно підлітків, а ретардація – у 11,11% дітей середнього шкільного віку, незалежно від статі.

Виявлені особливості фізичного розвитку відбивають стан реактивності дитячого організму, що необхідно враховувати при проведенні індивідуалізованих профілактичних та реабілітаційних заходів у дітей з алергічними захворюваннями.

Недельська С.М., Кузнєцова О.Д., Бессікало Т.Г.

ЕФЕКТИВНІСТЬ СПЕЦИФІЧНОЇ АЛЕРГОВАКЦИНАЦІЇ ТА БАЗИСНОЇ ТЕРАПІЇ ПРИ БРОНХІАЛЬНІЙ АСТМІ ЛЕГКОГО СТУПЕНЯ ВАЖКОСТІ

Запорізький державний медичний університет, м.Запоріжжя, Україна

Метою роботи було вивчити вплив специфічної алерговакцинації (САВ) на клінічну картину захворювання та показники функції зовнішнього дихання (ФЗД) дітей, хворих на бронхіальну астму легкого ступеня важкості. Дизайн дослідження склали 3 групи дітей: 1 - 87 дітей, які протягом всього часу спостереження отримували ін’єкції плацебо і базисну терапію, 2 - 161 дитина, які окрім базисної терапії, що здійснювалася за аналогічною схемою, отримували протягом не менше 3-5 років САВ, 3 - 60 практично здорових дітей (контрольна група).

Діти були рандомізовани за віком, статтю, тривалістю терапії. Оцінка клінічної ефективності терапії проводилася за даними катамнестичного дослідження з використанням анкет-опитувальників та показників ФЗД. Результати: нами було виявлено, що обидва методи позитивно впливають на клінічні показники та функцію зовнішнього дихання. Критеріями доброго і відмінного ефекту проведеної терапії була відсутність на тлі САВ загострень бронхіальної астми, покращення показників ФЗД, тривала ремісія після закінчення курсу лікування, рідше виникнення або повне припинення нападів, менша потреба, а в 100% випадків – повна відмова від медикаментозних препаратів при легкому перебігу бронхіальної астми. САВ є більш ефективною у порівнянні з базисною терапією у пацієнтів з легким перебігом бронхіальної астми відносно зниження частоти та тривалості денних нападів задухи, нормалізації показників функції зовнішнього дихання та індукції стійкої ремісії захворювання. Наслідком наших досліджень стала розробка програми лікування бронхіальної астми легкого ступеня.

Висновки: Поєднання комплексної терапії (базисної та САВ) за індивідуальним графіком дозволяє збільшити ефективність контролю за бронхіальною астмою та досягти тривалої клінічної ремісії.

С.М.Недельська, В.І.Мазур, І.В.Солодова, Т.Г.Бессікало

ПІДГОТОВКА ЛІКАРІВ-ПЕДІАТРІВ В ІНТЕРНАТУРІ

Запорізький державний медичний університет м.Запоріжжя, Україна

Інтернатура – це важливий етап у підготовці спеціалістів. Це перехідний етап, коли поряд із теоретичними знаннями йде накопичення досвіду практичної роботи. Найголовніше завдання в роботі з лікарями-інтернами – вироблення клінічного мисленняа. Воно повинно поєднувати теоретичні знання та практичні навички.

Інтернатура за фахом “Педіатрія” проходить на протязі двох років. На першому році очний цикл навчання на кафедрі охоплює шість місяців, на другому – п’ять. Лікарі-інтерни набувають практичних навичок у роботі з хворими дітьми, продовжують теоретичну підготовку. На кожному занятті проводиться тестовий контроль рівня знань, дотримується чітка схема проведення занять. Система контролю знань з кожного розділу націлює інтерна на щоденну самостійну позааудиторну роботу з урахуванням виявлених пропусків як в теоретичній, так і в практичній підготовці. Інтерни проводять розрахунок харчування, призначають лікування згідно протоколів МОЗ України, вивчають протоколи надання невідкладної допомоги на всіх етапах. Medline – невід’ємна частина підготовки спеціаліста в інтернатурі. Кожні шість місяців проводиться комп’ютерний залік.

Кафедра здійснює контроль за навчанням інтернів-педіатрів на заочних базах проходження інтернатури та оцінює професійний рівень підготовки лікарів-спеціалістів спільно з членами державної атестаційної комісії.
В цьому році вперше було проведено тестування за системою “КРОК-3” у лікарів-інтернів першого та другого років навчання. Лікарі-інтерни педіатри в комп’ютерному класі в позааудиторний час проходять тренування за системами “КРОК-3”, “ELEX”, використовується система “RATOS”.
Все це сприяє всебічній підготовці лікаря-інтерна за фахом “Педіатрія”.

Дука Е.Д., Иванусь С.Г., Ильченко С.И.

ОПЫТ ДЛИТЕЛЬНОГО ПРИМЕНЕНИЯ МАКРОЛИДОВ И ПРЕДНИЗОЛОНА У ДЕТЕЙ С ТЯЖЕЛЫМИ ПОРАЖЕНИЯМИ ЛЕГКИХ ПРИ МУКОВИСЦИДОЗЕ

Детский кардиопульмонологический центр ДГБ №2, г.Днепропетровск

Прогноз течения и исхода муковисцидоза, одного из самого распространенного наследственного полиорганного заболевания, в первую очередь определяется степенью пневмофиброза, длительностью хронической колонизации синегнойной палочки в легких и нутритивным статусом пациента. По статистическим данным, в том числе и нашего центра, средняя продолжительность жизни больных за последние 10 лет значительно возросла. В настоящее время уже существует опыт преемственности наблюдения за нашими больными между педиатрами и терапевтами.

К сожалению, встречаемость тяжелых хронических процессов при муковисцидозе со значительной потерей функции остается высокой (чаще в подростковом возрасте). Поиск новых, более эффективных подходов к лечению данных больных на сегодняшний день является особо актуальным. В условиях городского пульмонологического центра мы использовали в комплексной терапии больных с муковисцидозом преднизолон внутрь 0,3-0,5 мг/кг/сут через день на фоне базисной терапии в течение 3-6 месяцев. Показаниями для назначения явились: тяжелый быстропрогрессирующий пневмофиброз, рестриктивный тип вентиляционных нарушений II-III степени по данным спирометрии, гиперреактивность бронхов и низкий нутритивный статус.

Клинические наблюдения показали, что длительное применение преднизолона в терапии муковисцидоза замедляет темпы поражения легких, оказывает выраженный противовоспалительный эффект, снижает бронхиальную гиперреактивность, улучшает функциональные легочные показатели за счет повышения объемно-скоростных показателей (ОФВ1 и ПСВ).
Макролиды (кларитро- и азитромицин), учитывая их иммуномодулирующее и противовоспалительное действие, использовали длительно в субтерапевтических дозах на фоне курсов антисинегнойных антибиотиков.
Клинически положительный эффект отмечался в виде значительного снижения хронического интоксикационного синдрома, уменьшения длительности обострения гнойного эндобронхита, повышения оксигенации крови (по данным пульсоксиметрии), снижения степени обсеменения мокроты Ps. aeroginosa и улучшения нутритивного статуса детей и подростков. Отмечена не только стабилизация, но и повышение показателей функции внешнего дыхания (ОФВ1 и ФЖЕЛ на 8-9% и 9-12% соответственно), причем более выраженная динамика отмечалась у больных с низким исходным уровнем ОФВ1 (? 60-40% от должного).

Таким образом, длительный прием малых доз преднизолона и макролидов замедляет прогрессирование хронического бронхолегочного процесса, значительно улучшает состояние нутритивного статуса, показателей вентиляционной функции легких, тем самым и качество жизни больных муковисцидозом, и может быть рекомендована в комплексной терапии этих пациентов.

Дука Е.Д., Иванусь С.Г., Бицкая Ю.В.

ОСОБЕННОСТИ ЭКГ У ДЕТЕЙ С СИНДРОМОМ АРТЕРИАЛЬНОЙ ГИПЕРТЕНЗИИ

Детский кардиопульмонологический центр ДГБ №2, г.Днепропетровск

Проблема артериальной гипертензии (АГ) остается одной из наиболее актуальных проблем современной кардиологии. Одним из основных факторов риска развития гипертонической болезни (ГБ) и ишемической болезни сердца (ИБС) является АГ в детском возрасте, обладающая прогностической значимостью для дальнейшей жизни. Скрининговым методом диагностики изменений со стороны сердца у детей с АГ является электрокардиография (ЭКГ).
Всего обследовано 70 детей, у которых впервые было выявлено повышение АД, из них мальчиков 48 человек (68%), девочек 22 человека (32%), средний возраст обследованных 15,6±2,5 лет. Запись ЭКГ проводили по стандартной методике на аппарате «ESAOTE P80» (Италия).

Установлено, что у детей с АГ чаще встречаются нарушения ритма: синусовая тахикардия – у 16%, тогда как синусовая брадикардия регистрировалась в два раза реже, эктопический ритм у 16%, синусовая аритмия – у 20%, замедление AV-проводимости – у 8%, миграция водителя ритма - у 7,3%; синдром ранней реполяризации желудочков регистрировался в 4% случаев, неполная блокада правой ножки пучка Гиса – в 12%, синдром короткого интервала PQ – в 28%, изменение ST-Т в 64% случаев. Признаки электрической активности левого желудочка были отмечены в 8% случаев.

Результаты исследования свидетельствуют о гиперсимпатикотонии и дисбалансе отделов вегетативной нервной системы, а также повышенной чувствительности миокарда к нейрогуморальным воздействиям, что определяет многообразие клинической симптоматики у этих пациентов и необходимость учета ее при определении терапевтической тактики у данной группы больных.

Дука Е.Д., Крамаренко Н.Н., Ильченко С.И., Иванусь С.Г.

ХАРАКТЕРИСТИКА ФИЗИЧЕСКОГО РАЗВИТИЯ И ГАРМОНИЧНОСТИ ДЕТЕЙ ГРУДНОГО ВОЗРАСТА, НАХОДЯЩИХСЯ НА СВОБОДНОМ ИСКЛЮЧИТЕЛЬНО ГРУДНОМ ВСКАРМЛИВАНИИ

Детский кардиопульмонологический центр ДГБ №2, г.Днепропетровск

Целью нашего исследования явилась оценка уровня физического развития (ФР) и гармоничности, для определения темпов ФР детей грудного возраста, находящихся на свободном исключительно грудном вскармливании. Используя методы антропометрии и соматоскопии, определено ФР у 120 детей первого года жизни, в том числе у 60 (50%) мальчиков и 60(50%) девочек.

Средние показатели ФР при рождении имели 85% детей, выше средних – 5%, ниже средних – 10%. У двоих детей в анамнезе отмечена врожденная гипотрофия. К концу периода новорожденности снизилось количество детей со средним ФР (58,3%) и увеличилось количество детей с уровнем развития выше среднего (16,6%). Такой же процент имели высокий уровень развития, и только у 8,3% - низкий. Наряду с этим у 33% была диагностирована паратрофия I-II степени.
Оценивая рост детей установлено, что у 33% он соответствовал возрасту (согласно среднемесячной прибавке), а у 35% был выше или ниже нормативного. Масса тела у 83% детей к концу первого месяца превысила нормативную, а у 16,6% была снижена. Гармонично развитые дети составили 75%, дисгармонично – 25%. В трехмесячном возрасте количество детей со средним ФР снижалось до 33,3%, а у половины ФР было выше среднего. Увеличилось количество детей с нормотрофией (91,6%) и снизилось с паратрофией (8,3%). У 83,3% детей показатели роста превышали нормативные.
К концу первого полугодия жизни у половины детей отмечено среднее ФР, у 33,3% выше среднего, а у 8,3% - высокое или ниже среднего. Гармоничное развитие в этом возрасте имели 83,3% детей. Состояние трофики (согласно индексу) у 91,6% соответствует нормотрофии. Анализируя показатели роста, следует отметить, что у 50% детей они выше нормативных, а у 41,6% соответствовали возрасту. Половина детей по массе тела соответствовала возрасту, а у 41,6% превышало долженствующую.

Таким образом, физическое развитие детей на первом году жизни, находящихся на исключительно грудном свободном вскармливании характеризуется тенденцией к увеличению количества детей с паратрофией и, следовательно, уменьшению гармоничности развития.

Г.С.Романова.

ДИНАМІКА ШКІРНИХ СИМПТОМІВ АТОПІЧНОГО ДЕРМАТИТУ У ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ.

Кафедра пропедевтики педіатрії №2 ХДМУ, м.Харків, Україна.

Клінічні прояви атопічного дерматиту у дітей (АД) змінюються з віком дитини. У ранньому віці домінують ознаки ексудативного запалення, які повністю регресують при досягненні ремісії. У дітей старшого віку ведучими є проліферативні зміни, які не завжди вдається ліквідувати повністю під час ремісії.

Мета: дослідити динаміку шкірних проявів АД у дітей раннього віку.

Об’єкт та методи: Обстежено 75 хворих дітей віком від 1 міс. до 3 років під час загострення АД. Діагноз встановлювався згідно до класифікації, рекомендованої консенсусом „Діагностика та лікування атопічного дерматиту”, 2000р. Характер та ступінь шкірних симптомів досліджували за допомогою Eczema Area and Severity Index (EASI), (Hanifin J.M.et all, 2001), який враховує площину шкірних уражень, еритему, інфільтрацію/папули/набряк, екскоріації та ліхеніфікацію в кожній з 4-х ділянок тіла окремо.

Результати. У дітей першого року життя серед шкірних симптомів АД домінували еритема та інфільтрація/папули/набряк (р=0,01), слабко виражена ліхеніфікація з’являлася у дітей віком 6-12 міс. (р=0,05). У дітей другого року життя також домінували еритема, інфільтрація/папули/набряк (р=0,01), однак екскоріації (р=0,05) та ліхеніфікація (р=0,05) були більше виражені, ніж в групі дітей першого року життя. У пацієнтів третього року життя характер шкірних симптомів змінюється: ліхеніфікація (р=0,01) та екскоріації (р=0,05) були більш виражені ніж еритема та інфільтрація/папули/набряк у порівнянні з пацієнтами другого року життя.

Висновки. Ознаки проліферативного запалення – ліхеніфікація – у обстежених дітей з’являлися у перші 6-12 міс. життя, що може свідчити про тенденцію до погіршення перебігу АД у дітей раннього віку.

В.А. Феклин, Д.Т. Древаль, К.Г. Колиушко.

ЭЛЕМЕНТЫ ДОКАЗАТЕЛЬНОЙ МЕДИЦИНЫ ПРИ ТЕРАПИИ ВНЕГОСПИТАЛЬНЫХ ПНЕВМОНИЙ У ДЕТЕЙ АНТИБИОТИКОМ ФЛЕМОКЛАВ–СОЛЮТАБ.

Кафедра пропедевтики педиатрии №2 ХГМУ, ОДКБ №1, г.Харьков, Украина.

На сегодня не существует эффективных методов этиологической экспресс-диагностики пневмоний и рано начатая этиотропная терапия всегда эмпирическая. Поэтому, для лечения необходимо использовать антибиотик, который имеет высокую активность по отношению к вероятным возбудителям, создает высокие концентрации в тканях и биологических средах органов дыхания, имеет высокий уровень безопасности и комплаентности, оптимальное соотношение стоимость/эффективность и удобство в применении. Таким требованиям отвечает антибиотик Флемоклав-солютаб.
Под нашим клиническим наблюдением на стационарном лечении находились 54 ребенка школьного возраста с внегоспитальной пневмонией. На базе пульмонологического отделения постоянно ведется мониторинг этиологии пневмонии у детей путем изучения микрофлоры мокроты. Микробиологические исследования, проведенные в острый период заболевания показали, что по частоте высеваемости микроорганизмов значились: Streptococcus pneumoniae – 59%, микст-флора – 21% (где также присутствовал Streptococcus pneumoniae), грам-отрицательная микрофлора – 11%, другая микрофлора встречалась в 9% случаев.

Известно, что эффективность антибактериальной терапии зависит от возбудителя и чувствительности его к антимикробным препаратам, в этой связи мы использовали антибиотик Флемоклав-солютаб для лечения внегоспитальной пневмонии у 34 детей в дозе 20-30 мг/ кг м т ампицилина и 5-7/мг м т клавулоновой кислоты, в группе сравнения (20 детей) лечение проводилось цефазолином в обычной дозе. Диагноз пневмонии устанавливался на основании клинико-анамнестических и рентгенологических данных в соответствии с современной классификацией.

При оценке клинической эффективности на 3-й день лечения препаратом Флемоклав-солютаб наблюдалось улучшение общего состояния у 86 % пациентов, что проявлялось в виде нормализации температуры, исчезновения интоксикации. У детей, получавших цефазолин, также наблюдалось улучшение общего состояния, но только у 75, 5 %. Нами выявлено быстрое исчезновение катаральных явлений со стороны верхних дыхательных путей у детей, получавших Флемоклав-солютаб, что было статистически значимым (р=0,02). В группе, пациентов получавших Флемоклав-солютаб, мы не наблюдали случаев суперинфецирования, тогда как в контрольной группе таких случаев было 3. Применение Флемоклава-солютаб ни в одном случае не вызвало нежелательных явлений, и ни в одном случае не потребовало повторных курсов антибактериальной терапии. В день отмены терапии Флемоклавом-солютаб эрадикация Streptococcus pneumoniae составила 96%, персистенция – 4 %, в контрольной группе – эрадикация – 81%, персистенция – 19%. Однако выявленные различия микробиологической эффективности сравниваемых групп малодостоверны из-за небольшого числа наблюдений.

Выводы:
1. Препарат Флемоклав-солютаб высоко эффективен при внегоспитальных пневмониях у детей школьного возраста и соответствует протоколу оказания медицинской помощи детям по специальности «дитяча пульмонологія»;
2. Препарат хорошо переносится детьми школьного возроста;
3. Флемоклав-солютаб удобен в применении;
5. Может быть рекомендован в качестве препарат выбора для широкого применения в условиях амбулаторной практики и стационара.
В настоящей работе мы применяли следующие элементы доказательной медицины:
• Принцип эмпирической этиотропной терапии;
• Современный алгоритм антибактериальной терапии, который регламентирован Протоколом лечения острых пневмоний (Наказ № 18 МОЗ України);
• Использование современной классификации острой пневмонии у детей;
• Применение в оценке эффективности препарата Флемоклав-солютаб рекомендаций Рабочей Группы по профилактической медицине (США) для оценки эффективности препарата.